Летіть далеко птахи мої Летіть далеко думи мої Понад морями безкраїми Понад горами високими Летіть високо над хмарами Летіть сизокрилії соколи Летіть ген далеко за обрії Летіть но ви птиці неспокою Летіть ген на клич того голосу Що шепче щось тихо глибокою Ледь чутною ярою мовою Вітер про щось гомонить із деревами Може розказує він і про землі ті Де блукає душа моя в снах Там примарні тумани лягли Там простягнулась низенька стіна Там за стіною – зорі Там за стіною – гори Туди мої птиці летять Летіть далеко птахи мої Летіть далеко думи мої Понад морями безкраїми Понад горами високими Летіть мої птиці за долею А я лишуся тут скований Вітер стиха зітхає Сумний щось шепоче траві Прозорими пальцями листя торкає Повідає деревам про мандри свої Вітре вітре то сумний то веселий Нащо нашіптуєш ти про далекі Незвідані землі що сняться мені Про гори високі Про море широке Про ліси та про ріки В чиїх водах горять ясні зорі вночі Не шепчи не тривож моє серце Незвідану тугу в мені не буди Не зови за собою я не зможу піти |
