Namárië

Ai! laurië lantar lassi súrinen,
Ah! like gold fall the leaves in the wind,
Ой! немов золото падає листя на вітрі,
yéni únótimë ve rámar aldaron!
long years numberless as the wings of trees!
довгі роки незліченні як крила дерев!
Yéni ve lintë yuldar avánier
The long years have passed like swift draughts
Довгі роки минули наче швидкі ковтки
mi oromardi lissë-miruvóreva
of the sweet mead in lofty halls
солодкого меду у високих залах
Andúnë pella, Vardo tellumar
beyond the West, beneath the blue vaults of Varda
за Заходом, під голубими склепіннями Варди
nu luini yassen tintilar i eleni
wherein the stars tremble
де зорі мерехтять
ómaryo airetári-lírinen.
in the voice of her song, holy and queenly.
від її голосу, святого та царственного.

Sí man i yulma nin enquantuva?
Who now shall refill the cup for me?
Хто ж мені тепер знову чашу наповнить?

An sí Tintallë Varda Oiolossëo
For now the Kindler, Varda, the Queen of the stars,
Бо тепер Та, що запалює, Варда, Королева зірок,
ve fanyar máryat Elentári ortanë
from Mount Everwhite has uplifted her hands like clouds
із Гори Вічнобілої піднесла її руки мов хмари
ar ilyë tier undulávë lumbulë
and all paths are drowned deep in shadow;
і всі шляхи поринули у глибоку тінь;
ar sindanóriello caita mornië
and out of a grey country darkness lies
а з сірого краю темрява лягає
i falmalinnar imbë met,
on the foaming waves between us,
на пінисті хвилі між нами,
ar hísië untúpa Calaciryo míri oialë.
and mist covers the jewels of Calacirya for ever.
й туман укриває камені Калакір'я на завжди.
Sí vanwa ná, Rómello vanwa, Valimar!
Now lost, lost to those of the East is Valimar!
Тепер втрачений, втрачений для тих, що на Сході є Валімар!
Namárië! Nai hiruvalyë Valimar!
Farewell! Maybe thou shalt find Valimar!
Прощавай! Може ти знайдеш Валімар!
Nai elyë hiruva! Namárië!
Maybe even thou shalt find it! Farewell!
Може саме ти знайдеш його! Прощавай!

У версії, написаній тенґваром у RGEO, вона надписана Namárië. Altariello Nainië Lóriendessë ("Прощавай. Плач Ґаладріелі у Лоріені").

Ai! laurië lantar lassi súrinen "Ой! Немов золото падають листки на вітрі": Ai! вигук печалі, тут перекладений як "Ой!"; у міжрядковому перекладі у RGEO:66 є "alas!" – "ой леле" laurië "золотий, золотистий" (тут перекладене "немов золото"), прикметник laurëa у множині (мн. узгоджується з lassi "листя", див нижче). Часто Толкін зазначає, що відповідний іменник laurë стосується не металу, а золотистого кольору чи світла. lantar: множина дієслова lanta "падати", тут у теперішньому часі "падають" чи "падуть": закінчення теперішнього часу -a та множини -r. (У випадку дієслів, що закінчуються на -ta, основа дієслова та форма теперішнього часу ідентичні, окрім випадків, коли дієслово має займенникове закінчення або, як тут, закінчення множини.) Дієслово у множині для узгодження з його підметом lassi: мн. від lassë "листок", пор. ім'я Legolas "Зелений лист" (на одному з діалектів Сіндаріну). súrinen: "на вітрі", súrë "вітер" (MC:222) + закінчення інструментального відмінка -nen "за допомогою", яке тут показує за допомогою чого здійснюється дія на яку вказує дієслово (що примушує листя падати). "За допомогою вітру" – більш буквальний переклад ніж Толкінове "на вітрі". Не зовсім зрозуміло чому ë на кінці слова súrë стає i коли додається закінчення -nen; можливо i вживається коли перед складом є довга голосна, як ú в даному випадку. Також існує думка, що súrë раніше могло бути *súri, а коротка i на кінці слова перейшла в ë у квенья, в той час як *i не змінилось коли не стоїть на кінці слова.

У прозовій версії, Толкін змінив порядок слів на наступний: Ai! lassi lantar laurië súrinen, "ах! листки падають золоті на вітрі" ("ah! [the] leaves fall golden in [the] wind"). Зверніть увагу на те, що об'єкт lassi тут стоїть перед дієсловом lantar; це очевидно нормальний, "непоетичний" порядок слів.

yéni únótimë ve rámar aldaron "довгі роки незліченні як крила дерев": yéni: мн. слова yén. Толкін це yéni навмисне переклав як "довгі роки". Yén це квенійське слово на позначення періоду в 144 сонячні роки, ельфійський "вік" – ельфи часто користувались дванадцятковою системою рахунку, в якій 144 є першим трьохрозрядним числом, як наше 100. (Однак, у більш ранніх працях Толкін, схоже, мав на увазі, що yén означає звичайний сонячний рік: див. YEN у Etymologies.) únótimë "незліченні" < префікс ú- "не", not- "лічити" та прикметникове закінчення -ima, тут форма множини -imë, яке часто відповідає англ. "-able". Це закінчення робить голосну довгою, коли додається до основи простого дієслова, звідси not > -nót-. У міжрядковому перекладі, поданому в The Road Goes Ever On, Толкін явно не вказує, що únótimë є прикметником у множині, хоч він це робив у випадках з іншими дієсловами та прикметниками. Через це, An Introduction to Elvish робить висновок, що закінчення -imë є і для однини і для множини (стор. 32). Це неправильно; форма однини -ima зараз засвідчена, (проте, форма *únótima може трапитись тільки у словнику через очевидні семантичні причини, прикметник, який означає "незліченний" не може бути в однині у контексті). ve: "як, немов". rá mar мн. від ráma "крило". aldaron "дерев", родовий множини alda "дерево". У цьому слові є аж два показники множини: називний множини буде aldar, до якого ще додано закінчення генетива (родового) -o, що все ж потребує іще одне позначення множини -n коли приєднується до іменника у множині. Це те саме закінчення генетива множини -on, що й у Silmarillion, "(Історія) Сільмарілів".

У прозовій версії, Толкін змінив порядок слів на yéni únótime ve aldaron rámar, з генетивом aldaron, що передує rámar "крила", яке йому підпорядковане. Звідси буквально "trees' wings" "крила дерев".

yéni ve lintë yuldar avánier "довгі роки минули як швидкі ковтки": yéni: "довгі роки" знову. ve: знову "як". lintë: "швидкі", мн. прикметника *linta, який більше ніде не зустрічається. Це слово походить ще з дитинства Толкіна; у примітивній мові Nevbosh яку створив він та ще кілька дітей, lint означало "швидкий, зграбний, розумний" (MC:205). Lintë у множині для узгодження з yuldar мн. від *yulda "ковток". avánier: "минули" букв. "пішли геть", нерегулярний минулий доконаний (перфект) дієслова auta- "проходити, минати", яке зустрічається ще у кличі перед Nirnaeth Arnoediad: Auta i lómë! "Ніч минає!" (Сільмарілліон розділ. 20). Незважаючи на нерегулярність avánier має закінчення -ië, що є характерним для перфектів (тут із закінченням множини -r щоб узгодити його з його підметом у множині yéni). Воно також має префікс-додаток: голосна основи (тут a) повторюється на початку слова (пор. utúlië перфект від tul- "приходити"). А сама голосна основи подовжується якщо за нею нема сполучення приголосних.

Я підозрюю, що коли Толкін писав Namárië, він думав про avánier – або швидше vánier без додатка, що й було у першому виданні LotR – як форма минулого доконаного часу в Etymologies: vanya- "йти, йти геть, зникати" (LR:397, основа WAN). Тільки пізніше було створене дієслово auta- і з'явилась його нерегулярна дієвідміна; див. WJ:366.

У записі версії Namárië, що читає сам Толкін, є варіант: Inyar únóti nar ve rámar aldaron! Inyar ve lintë yulmar vánier... *"Years uncountable are like wings of trees! Years like swift cups have passed..." (Див. An Introduction to Elvish p. 5.) Тут бачимо інше слово "роки", inyar, та дієслово nar "є" у мн., яке буде корисним для всіх, хто пише на квенья.

mi oromardi lissë-miruvóreva Andúnë pella "[ковтки...] у високих залах солодкого меду": mi "у". В Etymologies основа MI, mi просто означена "у, в, всередині" (LR:373). Текст Namárië у RGEO:66 містить mí з довгою голосною (двічі, тож це не помилка при друці). Оскільки i це артикль (англ. "the"), то форма mí представляє mi i, і слід читати mi = "у" та mí = "у" з артиклем ("in the"). (Проте в UT:317, пише, що mi з короткою голосною знову ж таки означає "in the".) oromardi "високі зали". Елемент oro- очевидно є частиною перекладеною "високі"; пор. основу ORO "догори; піднімати(сь); високо; і т. д." в Etymologies (LR:379). Mardi може бути множиною інакше ніде не засвідченого слова *mardë "зала"; або, виходячи з того, що основа mard-, це може бути формою mar "дім" (як в Eldamar "Дім ельфів"), (пор. sar "камінь", мн. sardi). lissë-miruvóreva "солодкого меду". Елемент Lissë чітко перекладений "солодкий"; а Etymologies подають lis "мід", датив одн. lissen (LR:369, основа LIS). Miruvóreva це форма miruvórë у поссесиві, тут перекладена "мід". Згідно зі RGEO:69, miruvórë було "словом, що походить із мови валар; назва яку вони дали напою, що його пили на своїх святах" (див. mirub- у словнику на кінці статті про Валарін за додатковою інформацією). Поссесивний відмінок, чи "поссесивно-прикметниковий" ("possessive-adjectival") родовий як його називає Толкін у WJ:369, тут вживається як прикметник – щоб показати з чого щось зроблено чи складається. (Цей відмінок так і називали "композитивом" доки це був наш єдиний його приклад.) Miruvóreva "солодкого меду" відноситься до lintë yuldar чи "швидких ковтків" у попереднім рядку: "швидкі ковтки солодкого меду (of the sweet mead)". Andúnë "Захід", походить від тієї ж основи NDU що й більш вживане слово Númen (як у Númenor, Західний Край (Westernesse). В Etymologies, Andúnë перекладено як "захід сонця" (LR:376), в той час як у Маркір'я (MC:222 cf. 214-215) воно вжито у значенні "вечір"; pella "за"; до речі, у квенья прийменник, здається, ставиться після слова: Andúnë pella "Заходом за". Порівняйте elenillor pella, "з-поза зірок", букв. "зірок із за" у Маркір'я.

Vardo tellumar nu luini yassen tintilar i eleni ómaryo airetári-lírinen "під Вардиними голубими склепіннями де зорі здригаються від звуку її пісні, святої та царственної": Vardo це родовий відмінок від Varda; закінчення цього відмінка -o замінює собою -a на кінці; ще один приклад з Namárië це Calaciryo "Калакірії" (від *Calaciryao, див нижче). tellumar "склепіння", мн. від telluma. У WJ:399 є пояснення, що це відміна оригінального слова telumë "купол, особливо щодо небес – небозвід" (пор. в LR:391, основу TEL, TELU). Воно було змінене на telluma під впливом Валарінського delgûmâ. Нове слово telluma особливо відносилось до "Склепіння Варди" над Валінором; також вживалось до склепінь помешкання Манве та Варди на Танікветіл. Тут вжито у першому значенні. nu "під". luini "голубі", множина узгоджена з tellumar; в однині буде або *luin або *luinë. Порядок слів у дуже великій мірі керується розміром вірша; аж до того, що текст перетворюється у нонсенс ("Вардиними склепіннями під голубими" для "під Вардиними голубими склепіннями"). yassen "де" чи *"у/на котрих": відносний займенник ya "який" + закінчення локатива множини -ssen (у множині для узгодження з tellumar чи "склепіннями"; в однині було б *yassë, тобто *Vardo telluma yassë... "Вардине склепіння в якому...") tintilar "здригаються", буквальніше "мерехтять" (так у перекладі між рядками у RGEO:67). Очевидно основа tintil- + закінчення теперішнього часу -a + закінчення множини -r для узгодження з наступним підметом у множині, "зорі". Чи може tintil- бути пасивною або рефлексивною основою від tinta- "спричиняти зблискування" – форма tintilar маючи на увазі, що зорі *"змушені зблискувати" або *"самі змушують себе зблискувати"? i означений артикль. eleni "зорі", мн. від elen "зоря", підмет дієслова tintilar. ómaryo "її голосу", родовий від ómarya "її голос" (як у Vardo "Вардин", генетивне закінчення -o замінює собою -a у кінці слова). ómarya це óma "голос" із закінченням -rya "її, його". У квенья, займенники – навіть присвійні як "мій", "твій" чи "її" – зазвичай виражаються як закінчення, а не як окремі слова. довгий час вважалось, що закінчення -rya означає тільки "її", але у WJ:369 є два приклади цього закінчення, у значенні "його" в одному випадку та "її" в другому. Рід визначається за контекстом. У Namárië це закінчення зустрічається ще раз у слові máryat "її руки"; див. нижче. airetári-lírinen, "від її свято-царственної пісні", тобто від пісні святої королеви (= Варди)". Це слово кероване попереднім родовим, так, що ómaryo airetári-lírinen буквально означає "від її голосу царственної пісні" "by her voice's holyqueen-song", або як це переклав сам Толкін: "від голосу її пісні, святої та царственної" "in the voice of her song, holy and queenly". Airetári це tári "королева" з префіксом airë, тут перекладеним "святий"; Толкін докладніше пояснив його у PM:364: "Прикметник aira був найближчим відповідником слова "святий"; а іменник airë – слова 'святість'. Слово airë вживалось ельдар як титул в адресу валар та найбільших з маяр (Máyar [Maiar]). Так Варду могли називати Airë Tári. (Пор. Плач Ґаладріелі, де сказано, що зорі мерехтять від звуку голосу святої королеви: прозова, звичайна форма якої була б tintilar lirinen ómaryo Airë-tário.)" -PM:364.

Перша половина пісні завершується запитанням sí man i yulma nin enquantuva? "Хто ж мені тепер знову чашу наповнить?": sí "тепер", man "хто", i означений артикль, англ. "the", yulma "чаша", nin "для мене" (ni "я" + закінчення давального відмінка -n "для"), enquantuva "наповнить знову". Слово enquantuva складається з en- аналога лат. "re", основи quat- "наповнювати" та закінчення майбутнього часу -uva. Тут основа назалізована: quant-. Довгий час так і гадали, що основою слова "наповнювати" є quant- або *quanta-, і, відповідно, інфінітив *quantië "наповнювати", теп. час *quanta "наповнює", мин. час *quantanë "наповнювала" (пор. ortanë від orta-), мин. доконаний *aquantië "наповнила", майб. час quantuva. Однак, виявляється, що основа зовсім не quanta-: У WJ:392, в есе Quendi and Eldar, ясно зазначено, що вона має форму quat-. Це має означати, що цей клас дієслів зазнає назалізації у майбутньому часі. Таким чином, відмінювання цього слова не таке, як наведено вище, а скоріше як у простих дієслів: так інфінітив *quatië "наповнювати", теп. час *quáta "наповнює" (аорист *quatë, *quati-), мин. час *quantë "наповнювала", док. мин. час aquátië "наповнила", майб. час quantuva "наповнить" (є тут з префіксом en-). Ідея назалізації цього класу дієслів у майб. часі може бути пізньою, так, є напис тенґваром цього рядка, де можна розібрати enquatuva натомість (див. Vinyar Tengwar № 21, p. 6).

An sí Tintallë Varda Oiolossëo "Бо тепер Та, що запалює, Варда, Королева зірок" an: англ. "for" (що може перекладатись, як тут, "бо", а може й інакше), sí: "тепер", як у попередньому рядку. Tintallë "Та, що запалює", титул Варди, котра запалює зорі: дієслівна основа tinta- "запалювати, засвічувати" із суфіксом -llë, що, вочевидь, є агентивним закінченням жіночого роду. Varda "Висока", ім'я Королеви валар, дружини Manwë. Oiolossëo "із гори Вічнобілої". Тут, власне, елемент зі значенням "гора" відсутній, але всі ельфи знали, що Oiolossë то гора. Сюди входять морфеми oio- "вічно", lossë "сніг" чи "білосніжна", та -o, котре звичайно є закінченням родового відм., а тут в аблативному значенні "із". Це виняткове вживання родового відмінка, хоч закінчення -o і походить від протоквенійського елемента HO "із". Схоже на те, що Oiolossëo вжито замість звичайного аблатива *Oiolossello через те, що останнє не підходить до розміру поеми. Varda Oiolossëo перекладається як "Варда з Ойолоссе" (**"Varda of Oiolossë").

ve fanyar máryat Elentári ortanë "...наче хмари її руки Королева Зірок підняла": ve: "наче". fanyar: мн. fanya "хмара". máryat: "її руки", цебто má "рука" + -rya "його/її" + закінчення двоїни -t, котре означає, що йдеться про пару рук. Як сказано вище, займенники, навіть присвійні на зразок "мій", "твій" чи "її" – зазвичай передаються в квенья закінченнями а не окремими словами. Нам уже траплялось закінчення -rya "його/її" в ómaryo, у родовому відм. слова ómarya "її голос". Elentári "Королева зірок" (elen "зірка" + tári "королева"). ortanë: минулий час orta- "піднімати(сь), підносити" (LR:379, основа ORO). (У 1978, в An Introduction to Elvish стор. 37, основа цього слова представлена як **ortan- із закінченням минулого часу -ë; ця хибна думка ґрунтувалась на теорії, що -ë було більш-менш універсальним закінченням минулого часу. Невірна теорія, але тоді здавалась імовірною через невеликий доступний на той час обсяг матеріалів.)

ar ilyë tier undulávë lumbulë: ar "і", ilyë мн. від ilya "усе" (LR:361 основа IL), тут виступає в ролі прикметника і тому узгоджується у числі з наступним іменником: tier мн. від tië "шлях" (LR:391 основа TE3). undulávë буквально "долів-злизаний" (undu + lávë); lávë незвичайна форма минулого часу, утворена за допомогою подовження основної голосної кореня lav- "лизати" і закінчення -ë. lumbulë "тінь". Рядок перекладено "і всі шляхи поринули у глибоку тінь", букв. *"і всі шляхи тінь (долів) злизала".

ar sindanóriello caita mornië i falmalinnar imbë met "і з сірого краю темрява лягає на пінисті хвилі між нами": ar "і". sindanóriello аблатив від sindanórië, складне слово з sinda "сіра" (пор. Sindar = *"Сірі", Сірі ельфи; Sindarin "сіроельфійська") та nórië "краї, країна", очевидно, це варіант nórë "земля"; nórië більше ніде не зустрічається. caita "лежить", дієслово, котре теж бачимо тільки тут, яке, проте, легко виводиться з основи KAY "лежати" в Etymologies. Закінченням -ta часто утворюють дієслова, закінчення теперішнього часу -a тут порожнє бо caita вже й так закінчується на -a. mornië "темрява, тьма" (абстрактне поняття, утворене з прикметника morna "чорний, темний"). i означений артикль, falmalinnar "на пінисті хвилі". Сюди входять елементи: falma "висока піниста хвиля" (протоельфійське *phalmâ, реконструкція автора статті, що означає "хвиля"), -li закінчення для групової множини, -nna для позначення аллатива "на" чи "до", та додаткове (необов'язкове) закінчення множини -r. Нащо тут групова множина, і яка взагалі її функція, чітко невідомо. Автор гадає, що вона вживалась там, де ми би сказали кілька, чи які(сь) + форма у множині. У комбінації з артиклем i, може означати багато: тобто, що ми говоримо про велику кількість хвиль. Цікаво, що Толкін розглядаючи falmalinnar як falma-li-nnar у перекладі RGEO:67 так і переклав середній елемент як "багато". imbë: "між". met: займенник me "ми" із закінченням двоїни -t котре ми вже бачили у máryat "її [дві] руки". Met це ексклюзивне "ми", тобто "я й ще хтось", не інклюзивне "я і ти": Ґаладріель тут має на увазі себе й Варду, а не себе та Фродо, слухача її пісні, (вона звернеться до нього в останніх рядках пісні).

У прозовому варіанті читаємо an sí Varda, Tintallë, Elentári ortanë máryat Oiolossëo ve fanyar, ar lumbulë undulávë ilyë tier; ar sindanóriello mornië caita i falmalinnar imbë met. Порядок слів – підмет-присудок, у поетичній версії присудок (дієслово) часто передує підмету (пор. лишень lantar lassi, що стає lassi lantar "листя падає" у першому рядку поеми). Зверніть увагу на те, що lumbulë "тінь" є підметом, а ilyë tier "усі дороги" підпорядковане дієслову-присудку undulávë, а не навпаки. У віршованій версії можна уникнути невірного розуміння тільки через те, що дієслово в однині в той час, як ilyë tier у множині й тому не може бути підметом.

ar hísië untúpa Calaciryo míri oialë "і туман укриває каміння Калакір'ї назавжди": ar: "і", hísië: "туман, імла", untúpa "укриває". Префікс un- означає "долів, униз" (пор. nu "під"); túpa це форма теперішнього часу (тривалого) основи *tup- "укривати", утворена за допомогою подовження основи голосної та приєднання -a. Etymologies подають варіант TOP- "крити", звідки tópa- "укривати". Calaciryo: "Калакір'ї", родовий як у випадку з Varda > Vardo, відмінкове закінчення -o заміщує кінечну -a. míri, "камені (самоцвіти)", мн. від mírë "камінь". oialë перекладено "назавжди"; а згідно з Etymologies, основа OY, є іменником зі значенням "вічнотривала епоха" (слово "епоха, доба" чітко не видно, але сама форма слова підтверджує читання Крістофера Токіна). Тут oialë виступає як прислівник: "навічно, навіки".

Sí vanwa ná, Rómello vanwa, Valimar "тепер зниклий є, зі Сходу, Валімар": sí "тепер", це слово ми зустрічали вже двічі. vanwa "щезлий, втрачений", нерегулярний дієприкметник минулого часу від дієслова auta- "йти геть, покидати, лишати", доконана форма котрого, avánier, є теж у цій поемі (див. у WJ:366). ná: "є", єдиний приклад цього, такого важливого, слова у тексті. Та ще LR:374 містить NÂ як "корінь дієслова 'бути' у Q". Rómello "зі Сходу", аблатив від Rómen "Схід", -n на кінці скоротилась при приєднанні закінчення -llo "із", через те, що сполучення **nll неможливе. (Альтернативний варіант – *Rómenello з проміжною голосною.) vanwa знову "втрачений". Valimar власна назва міста валар у Благословенному Королівстві, що означає "дім Vali", Vali це варіант Valar (так само у слові Valinor). У Silmarillion є коротша форма Valmar. В цій пісні Valimar вжито в широкому значенні, що охоплює весь Валінор.

Namárie! Nai hiruvalyë Valimar: "На все добре! Нехай ти найдеш Валімар!" Namárië! "Прощавай!" (я гадаю, це слово містить *márië "добро, добробут", ніде не засвідчене абстрактне утворення на основі прикметника mára "добрий"; пор. mornië "темрява" утворене від morna "темний". Пор. англ. Farewell = fare, йти, мандрувати, well добре.) Nai: у перекладі "maybe" можливо", та nai з дієсловом у майб. часі, як от тут, являє собою оптатив "побажальну" формулу^*. У RGEO:67, Толкін перекладає nai як "нехай буде так, що", а цілу фразу nai hiruvalyë "be it that thou wilt find" нехай ти найдеш" (або *"mayest thou find"). hiruvalyë "ти найдеш": hir- основа "шукати" + закінчення майб. часу -uva + займенникове закінчення -lyë "ти, ви". -lyë не показує число, і може означати і "ви" і "ти". У PM:42-43, Толкін пише: "Усі ці мови, людські й ельфійські не мали, чи не мали колись, різниці між одниною і множиною займенників другої особи." Та наскільки ця ідея вірна (взагалі та на пізніх стадіях Толкінової концепції ельфійської мови), ми не знаємо. Valimar знову, як об'єкт hiruvalyë.

Nai elyë hiruva. Namárië! "Може саме ти найдеш [його]." Nai: "нехай". elyë "ти", єдиний самостійний займенник у тексті. Він споріднений з закінченням -lyë у попередньому реченні. Самостійна форма вжита для наголошення: "нехай ти найдеш", чи як переклав Толкін, "нехай саме ти найдеш". Припускають, що самостійні займенники утворюються так само, як elyë: за допомогою приєднання закінчення e- до відповідного займенникового закінчення. (Однак, самостійна форма від -nyë "я" виглядає як inyë а не *enyë.) hiruva "найде", як у hiruvalyë, але без закінчення -lyë ("-ш"), так як займенник вже є у вигляді окремого слова. Поема закінчується другим namárië, "Прощавай!" букв. "На добро!"