
| Є така чудова книжка Тисячоликий Герой Дж. Кемпбела. Якось, читаючи її я й написав цей текст на клапті паперу, що слугував мені закладинкою. Вирваний з контексту він виглядає як фрагмент якогось язичницького трактату чи міфа. ...urtala narinen kuilëo, ilqë tuita súmaryassë, an Iluo ontarë, oirë amil vendë. Ilyë eälain kuilë, firinain firië. Nu valyaryo randa ’qua Eö tyarna, nostallo sapsanta ter nésë, veässë, linyenissë. Súma noirë eárë. Manë ar ulká yantárë... "Палаюча вогнем життя, усе зростає в її лоні, бо [вона є] сотворителька Всесвіту, вічна мати [і вічна] діва. [Вона є] життя всього сущого і смерть того, що вмерло. Її силою здійснюється круговерть усього Буття, від народження, до могили через юність, зрілість, старість. Вона є лоном, [вона ж є] могилою. Вона поєднує добро і зло..." súma тут "лоно", а взагалі "порожнина" MC:223; У процесі роботи в текст були внесені доволі значні зміни, якись час я не знав як виразити такі поняття як "добро" і "зло", варіант manessë для першого скорше означає "доброта". Зупинився на manë, що походить від mana за аналогією з airë "святість" від прикметника aira "святий" бо marë стосується радше речей і не несе морального відтінку.
Tenkë
Aiwë
|