
|
I vílë súya vilin enyalan, Я пам’ятаю вітер, що лоскоче |

Послівний аналізБуквально: “Як диха вітерець легкий я згадую, твоїм волоссям у моє лице”, i тут артикль; súya “дихати, дути” THÛ LotR:1157; vílë “вітерець”, vilin прикметник “легкий” букв.: “(по)вітряний” LT1:273; enyalan “пригадую”, від enyal- в “Клятві Кіріона” в UT:302, 317; findelyanen інструментальний відмінок findelya “твоє волосся” SPIN, PM:340, 345; antanyan давальний відмінок “моєму обличчю” від anta < ANA1 в Етимологіях. “І Сонце повільне, що сідає я пам’ятаю, котре дарує всьому коло нас багряно-золоті одежі”... Ar сполучник “і”, Anar “Сонце”, ANÂR; lenka прикм. “повільне” LT2:341; anúta дієприкм. теперішнього часу “що хилиться” (“сідає” про сонце чи місяць) < núta “хилитись, тонути” NDÛ; renin аорист “я пам’ятаю”; ya вказівний займенник “котре”; kuldë “багряно-золоті” KUL; lannar “одежі” LAN; ilyan “усьому” датив від ilya “усе”; anta “дає, дарує”, ar met “поряд нас”, де met у двоїні AR, пор. у Namárië. “А мені щастя — у травах лежати поряд з тобою”. Mal “але” тут “а” VT43:23; nin давальний відм. “мені”, див. Namárië; alassë “щастя” GALÂS; salquissen локатив “у травах” SALÂK-(WÊ); elyë емфатичний самостійний займенник “ти”; kaitë “лежати” Nam/RGEO:67 (тут пропущене дієслово ná). |
